18.06.2021

Порядок оформлення права власності за набувальною давністю

         Набувальна давність - це один із способів набуття права власності. Статтею 344 Цивільного кодексу визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

         Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безпритульного (незаконного) володіння чужим майном.

        Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

        Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:  добросовісне володіння; відкрите володіння; безперервне володіння; тривале володіння; наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Добросовісне володіння майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися до повного строку давності володіння, визначеного законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

            Володіння визначається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Володіння визначається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
            
            Тривалість володіння передбачає, що має закінчитись визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи (нерухоме майно - 10 років, рухоме майно - 5 років). При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

            Титульне володіння майном виключає набуття права власності на майно за набувальною давністю. Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.                                                                                                            

           Сплив установлених строків володіння. Для об'єктів нерухомості – 10 років. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років, а на рухоме майно через 5 років із часу спливу позовної давності.

За більш детальними роз’ясненнями необхідно звертатись до відділу «Кегичівське бюро правової допомоги» за адресою: 64003, Харківська область, смт Кегичівка, вулиця Волошина, 29 або за телефоном (05755) 3-11-84.